Майдан убил во мне украинку

Я дуже любила ті безкраї простори,
Що поміж сіл кругом розляглися…
А любов ту затьмарили ваші «герої»,
Які на обіцянки вельмож повелися!

Здавалося б, що ж мені з того?
Будуйте свою незалежну країну –
Я ж не зможу зробити з «нічого»
Мирну й щасливу Україну - перлину…

Я ж не зможу усіх людей примирити,
Бо дуже ми різні і в кожного з нас
Є багато причин ворогуючи жити,
Нездійсненних багато є сподівань…

Але,НІ! Я готова у Всесвіт кричати,
Щоб кожен з українців почув,
Що НЕ ЙДЕ ЇХ РОСІЯ ВБИВАТИ(!!!),
Щоб кожен хоч частинку щастя відчув!

А у вас там панує «ідейна ідея»
Про українську народність святу,
Ви все чекаєте на свого «Прометея»,
Який «іскру» принесе вам вогнянУ…

Ну, що ж…обирайте собі «Прометея»…
Але пам’ятайте, що він буде «Пан»,
Що ваша «народність свята та ідея»
Буде продана його «Заморським Панам»!

Не кричіть мені, що я «продалася»,
Що «сепаратисткою» стала у вас…
Для своєї країни бажаю я щастя,
Навіть у цей тяжкий для нас час!

Я завжди любила рідну країну,
І не думайте, що розлюбила тепер…
Просто «Майдан» вбив у мені українку –
Він душу на шматки кроваві роздер.

30.04.2014