Отруєння реальністю, настигло всіх Богів.
І вже не зустрічаються, ясні слова серед молитв.
Мене одну вже не відірве, до апельсинових садів.
Зійшовшись поглядом, лиш мусив ти,
впасти у прірву незнаних віків.
Оновлення відбулося, у твоїй голові.
А я лишусь у пошуку, фарб вишуканих тих.
І стрічка розгойдається, над деревом лихим.
Ти бач я ще всміхаюся, а ти все той кретин.
Лис хитрий, що натхнення ніс, та кольором манив.
Піди ти геть! -Хоча постій, зроби ти боляче і їй!
***
© Copyright: Марина Юневич, 2014
Свидетельство о публикации №114043000583
Свидетельство о публикации №114043000583
Рецензии