Навеянае вершам Слуцкiя ткачыхi

        Ёй хацелася на волю,                І стварала ткачыха
        Працаваць заўзята                зямлі слуцкай паясы,
        Каля сваёй хаты.                І нітка ціха-ціха
        Але не на гасціны                Яе звязала гады,
        Выгналі з хаціны -                Ды ніхто не бача,
        Усё ткала.ткала, ткала,                Смяецца яна ці плача,
        А панам была замала.                А Максім-паэт
        Ткачыхі ткалі                Адкрыў ёй цэлы свет.
        Паясы залатыя,                Спявай. Максіме,
        На ўток клалі                Беларускі сыне.               
        Гады свае маладыя.                Усе бачаць і я
        Аснову не сукном -                Другі бок медаля:
        Здароўем заклалі,                Гістарычны гнеў
        Пакінулі дом.,                Душу сялянскую еў:
        Волі не малі.                Ты, пан-пузан,
        Была б вольнай яна.                Не стройны твой стан,
        Можа. і не ткала б,                Бо ў цябе пуза-бочка,
        А той васілёк                І пані-квочка.
        У вянок звівала б,                Дармавыя паясы
        звівала б у вянок.                Вы насілі
        А калі б і ткала,                На два галасы:               
        То па сваёй ахвоце:                Што злева,што справа -
        На сям"ю ж мала:                Усё прыгажосці выява.
        Прападай у рабоце.