Паэту

                Верш дыктуе
                Нешта такое,
                Што мяне рыхтуе
                Да супакою.
                Душа ўбача,
                Калі не сляпая,
                Як паэт плача
                Над Эдэмам-раем,
                Як весяліць ён
                Грэшных душою,
                Як спапяліць ён
                Фенікса сабою,
                Як крылы ізноў
                Дасць Феніксу-птушцы,
                Зламаўшы свае
                ў непраходнай пушчы.


Рецензии