Ну давай, давай, Життя, кричи на мене дал,
Діставай ремня, крути свої педалі….
Не забудь поставити у вугол на вугілля,
І покидати на мене ще каміння…
Ну чого, ти кинь мене у прірву з зміями,
Може, я навчусь кричатись із сузір’ями…
Ти давай насип кіло морської солі,
На ті рани, як стояла на колінах долі…
Ну, Життя, продовжуй катування далі,
Я ж жива, давай, прийму твої вітання…
Ти знущайся, не соромся, миле,
Ти ж у мене любе і єдине!!!
Кошова М.М.
29.04.2014.
Свидетельство о публикации №114043000173