Не хочу бачити нікого
Нічого чути я не хочу,
Бо розбрат душ оцей навколо
Серце пече мені жіноче…
І я мовчу. Мовчати мушу.
Бракує слів, щоб говорити,
Лише душа волає: «Отче,
Введи в спокій!Щоб не грішити…
Пошли у серце лиш любов ту,
Що гріх засуджує лишень!
Щоб не згубити серця цноту,
Любов пошли до тих людей…
До тих людей, що вкрали спокій,
Плюндрують землю і мене...»
Душа мовчанкою голосить,
Вуста німота струмом б`є…
Я не мовчу, коли мовчу я…
О, Боже, люд Ти впокори!
Нехай лунає «Алілуя!»,
Сусідні влади примири…
Промову мовчки на трибуні
Веду я з хвилею людей…
І прошу Бога палкий струмінь
Послать любові із небес.
Коли мовчу, мовчу не мовчки:
Весну стрічаю наяву
Дивлюсь, як квіточок листочки
Із вишень падають в траву…
Мовчанка
© Copyright: Саша Моисеенко, 2014
Свидетельство о публикации №114042908901
Свидетельство о публикации №114042908901
Рецензии