Гострі кути і кілька хвилин дощу -
Гарний сюжет німих монохромних фільмів.
Лиш про одне нахабно тебе прошу:
Випусти в темний Всесвіт своїх дельфінів.
Всесвіт, до речі, матиме дно. На дні,
Де некрасиві мушлі ховають зорі,
Де сплять пробиті крейсери і човни,
Тихо і сторожко, ніби вві сні, поволі
Всесвіт чорнилом креслить свою межу.
Поміж усіх, хто влучно сплітає рими,
Через століття - точно тобі кажу -
Саме таких, як ти, назовуть святими.
За справедливість та досконалий смак,
За пелюстки троянд у віршах й сонетах,
За всі дива. Їх ніхто не повторить так,
Як деміуг. Саме це в молодих поетах
Будуть шукати люди - та не знайдуть,
Бо не бува двох сонець на небосхилі.
Час утікає ніби пісок чи ртуть.
Лист на піску змивають солоні хвилі.
Чорно-бiле кiно
© Copyright: Ванир, 2014
Свидетельство о публикации №114042808090
Свидетельство о публикации №114042808090
Рецензии