Так бува...

Вірш присвячений матерям. А прислухатись раджу дітям.



Вони чудові діти
І все б не так погано,
Але слово « хотіти»
Із вуст злетіло рано.

« Купи мені цукерку!
Я хочу ту машинку!
До супу дай виделку!»
-Шість років було синку.

« Спідницю не носитиму !
Вона уже не в моді!
Нову купить проситиму!»
-Тринадцятий вже доні.

Мати ж постійно в русі,
Побігла позичати
Аби любій Настусі
Модняву річ придбати.

Про сина не забула,
У борг взяла грошину.
Старі сандалі взула,
Побігла по машину.

Минали дні і роки
В дев’ятому вже вчився.
-Синочок, як уроки?
-Ой мамо, відчепися!

Скорочені виплати,
Рахуючи в долоні
Вона ділила навпіл
І відсилала доні.

Настуся у столиці
«Павич» такий нівроку.
За місяць заробляє,
Як мати за півроку.

Конвертик зустрічає
(Тоненький, як краплинка)
Натомість відправляє
Із відпустки картинку.

Матуся ж відкладає
Синочку на навчання.
Вона ще і не знає,
Що це дурні старання.

Хлопчина вже намітив
Дорогу до Настусі.
В столиці він обжився
І діяв в тому ж дусі.

А мати все ділила,
Матуся відправляла.
Та не було їм діла
І молодь все гуляла.

Пройшов не рік, не два
Поштарку зустрічають.
Аби конвертик подала,
І фото відправляють.

Стабільно шостого числа
Чекають на прибавку.
Поштар мабуть не донесла,
Грошей немає зранку.

Досада невелика,
До того ж, вітер віє.
Від цього їхня пика,
Вже точно не збідніє.

Одна у них турбота:
-Ми фото не віддали.
Бо зранку у суботу
На морі побували.

Все швидко призабулось,
«Царить» в країні криза.
Та матері не чулось.
Їх точить «бідна криса».

«Ану ж бо, до матусі
Поїдемо, підемо!
Спитаєм в яком дусі
Та й грошенят знайдемо!»

Ось вже в селі стояли
Та тітка відказала:
-Ви б грошей не чекали.
Вже матері не стало.

Згадалася машинка,
Старі сандалі мами,
Однісінька кофтинка,
Заношена роками.

Ота спідниця брава
І колискові пісні.
Згадалася і мама.
Згадалася запізно.

Поки ще мама з вами,
Частіше завітайте!
Замучені ділами,
Своє тепло віддайте!

Поки у вас є мама,
Киньте діла буденні!
Всі труднощі – омана,
Що на шляху до нені!