Рідна хата, тин, весняні зорі,
Срібний місяць над моїм вікном
Світло зірок ллє в мої долоні,
Пам'ять серця повниться теплом.
Немов рілля жевріє диханням,
Я в душі надію бережу.
І не буде часу виправданій,
Ні про що я більше не прошу:
Тільки б Україна не страждала,
І хліба як зазвичай зійшли,
Як завжди і вишня зацвітала,
І вітри зі зливами пройшли.
І веселка знов осяє поле,
Розлетяться хмари грозові.
Знов щаслива буде наша доля,
Заспівають в вишнях солов'ї.
Я в душi надiю бережу
© Copyright: Жанна Шрамко, 2014
Свидетельство о публикации №114042810490
Свидетельство о публикации №114042810490
Рецензии