Мої брати,сестрички все віддали...
Лягли спочити в золоту пшеницю,
Пішли під кулі,кулі їх забрали...
І божа мати їм виносить паляницю.
Народе мій,невже ми все забули?
Невже пробачили свої криваві рани?
Повір,тяжкі часи ще не минули!
Чому ж ти дозволяеш одягать кайдани?
Чи це кінець? Зламали нашу волю?
Ні,дух незламний,він не підведе!
В моїй душі наразі стільки болю.
Лише свобода ліки віднайде.
І я кричу,бо хворе вже сердечко!
Моя Вкраїна,досить,пробудись!
Я вірю,воля ходить недалечко.
Героям слава! Ну ж бо,озвись!
Чому мовчиш? Я душу закладала!
Вона з народом в барикадах є!
В кожний камінчик я її вкладала,
Гей,Україно,чуєш? Все твоє!
Я бачила вогні твойого гніву.
Я чула зойк зупинених сердець.
Навіть тоді не припиняла співу.
Ні,не дозволю,це ще не кінець...
***
© Copyright: Бандеровка, 2014
Свидетельство о публикации №114042708877
Свидетельство о публикации №114042708877
Рецензии