Не любить тебя - невозможно... Василь Стус

Не любить  тебя  – невозможно.
И тобой обладать  – увы!
Всё  напрасно  у нас, безнадёжно,
Всё  печально  в нашей любви.
Вместе быть… в одном поцелуе
Слить уста и сердца свои.
Только чары и тут пасуют…
Только  плачут в ночи соловьи…
В пору истовой чувственной бури
Ты остынь, и меня остуди.
Видишь, вечер  крылья нахмурил –
Нам с тобой предрекая дожди.
Скажут пусть…  что любят однажды,
Но для нас и «однажды» нет.
И в минуте счастливой каждой
Лишь печали лучится свет.
Не таись  за туманностью взора,
Пусть  колышутся  берега -
Эта призрачность фантасмагорий
Будет нам навсегда дорога.
И утешься, мы в бурях страсти
Не шагнули с тобой за грань,
Расставание  болью  не засти,
Исступленьем себя не рань.
Не любить тебя - невозможно,
Но и вместе нам быть – увы!
Всё напрасно  у нас,  безнадёжно,
Всё печально в нашей любви.

Оригинал

Не  любити  тебе  -  не  можна.
Володіти  тобою  -  жаль.
І  хвилина  діяння  кожна
Випромінює  нам  печаль.
Бути  разом...  в  однім  цілунку.
Злить  уста  і  серця  свої.
Тільки  хвилі  нема  порятунку...
Плачуть  вночі  лишень  солов'ї...
Ти  в  хвилину  чуттєвої  бурі
Не  віддайся  мені,  дивись,
Бачиш  вечора  крила  похмурі?
То  над  нами  вони  зійшлись.
Хай  нам  кажуть:  любити  можна
Тільки  раз.  Того  разу  й  жаль,
І  щаслива  хвилина  кожна
Випромінює  нам  печаль.
Не  ховайся  в  зволоженім  зорі,
Бо  розгойдані  береги
Поглинаючих  трансмагорій
Будуть  завжди  нам  дорогі.
Ні!  Знайди  і  в  чуттєвих  бурях
Не  перейдену  нами  грань,
Щоб  не  відати  днів  похмурих,
Щоб  не  знати  про  гнів  прощань.
Не  любити  тебе  -  не  можна,
То  й  любитись  з  тобою  -  жаль,
Бо  хвилина  кохання  кожна
Випромінює  нам  печаль.

Иллюстрация из Интернета.