Намагання

Віднині двадцять перше грудня – 
Важливий день, неначе свято,   
Для всіх, надалі, будуть будні,      
А я з'явлюсь, доволі, радо.         

Палити кину я, нарешті               
І буду значно спокійнішим,          
А, взагалі, чужим для решти,      
Бо стану, навіть, сміливішим.      

Розсудливішим також стану         
І нанівець зведу всі нерви,          
Не помічатиму обману,               
Нехай керують мною стерви.      

Повчати я не хочу більше,    
Не буду їм казати правду,    
Знайду десь брід, що по мілкіше   
І все гаразд, і все до ладу.    

Вже не дізнаються про мене,      
Я стану іншим чоловіком,            
Мій шлях назад вже не поверне,
Почну життя за новим ліком.       

Я виглядати хочу мудрим,    
Забуду щодо дратування,      
Та перестану бути нудним,         
Подалі викину повчання.       
 
Я буду повна доброчинність   
І захвалю усіх брехнею,         
Та проявлятиму гостинність, 
А совість геть звідсіль, чорт з нею.   
 
Всі порадіють, навіть, дружно,    
Змінюсь хоча би тимчасово,            
Зі мною буде їм сутужно,            
Бо не промовлю ані слова.

Так протриматися хоч трохи,      
Аж доки я їм не набридну       
І не скотитися з дороги,          
А там, надалі, буде видно.       

Перероджусь я знову тоді,            
Та стану тим, ким бути мав би, 
Скажу я їм: "Набридло! Годі!      
Я вже побув у ролі мавпи".         

Віднині двадцять перше грудня – 
Є роковини, а не свято,               
Зберуться всі, скажу їм: "Будьмо!"
І посміхнуся знов завзято.