ОС НЬ

А чим твоє серце сьогодні тремтить, дорожить?
Чи там осінь важка чи розквітли бутони.
Можливо щастя зневолила багряна нить,
Чи все ж падають листочку, немов любові тони.

Які ж ті думи восени,
Кого куди дощі покличуть?
Чи в присмак терпкої вини,
Чи в світ, де усмішки всім личуть?

Чи стане осінь покаранням
За волю листя без гілок.
Чи може бути їй прощанням
Під назвою самотності жінок.

А можливо щастя не залежить від пори:
Не різниться літнє і осіннє серце.
Не залишає дерево кори,
Лиш  крону збирають у відерце.

Суть незмінна – оманливі очі.
Не впасти серцю, хоч осінь важка.
Коли наодинці закутатись в ночі –
Щаслива воля, приклад для зразка.

Тріада місяців помислити так просить
Про всі ті кроки на землі.
Буває час коли ти вчинкам кажеш досить,
Щоб побачити контури на потрібності тлі.

Твої люди сильніші від вітрів холодних!
У любові не летять кудись.
Вір без сумнівів жодних –
З літнім теплом вдалечінь подивись!
31.10.2013р.