Дотик...подумки, крізь сни...
Снігом падаю рясним,
З променів намісто біле
одягну тобі на тіло...
як до зірки - мабуть далі
На землі одна, в печалі...
Янголочком дражнять:" Мила!
Де ж ти крила погубила?"
А чи були тії крила?
Не згадати як летіла...
Не згадати! Не злетіти...
Люди! Маєте простити...
Я не янгол вже - чорнію..
Та літати ще зумію!
Стережіться! Ажде - звіром
Підіймаю спів валькірій!
Порятунок мій єдиний -
Ти! Один у цьму винний!
Чому я такая стала,
Тому, що тебе кохала.....
Тому, що до тебе линула...
Ось! Померла...і прокинулась!
прокинулась
© Copyright: Ломтева Инга, 2014
Свидетельство о публикации №114042607408
Свидетельство о публикации №114042607408
Рецензии