В очах іскриться ще надія,
На щасливу долю з милим.
Та злі вітри негоди,
Кричать, волять слова незгоди.
Неможна здатися в полон невіри,
І неважливо, що вважають інші.
Кохання – дар, що дається не усім,
Це діамант, що потребує гарної огранки.
Тендітних дотиків і ніжних слів,
Щоб пестив слух, ніжний шовк.
Берегти потрібно пильно,
І не пропустити ту хвилину,
В яку зустрінеш погляд самої долі.
Як вогнем запалає в серці.
І як в нестримний ураган .
Поринеш воєдино й назавжди.
***
© Copyright: Каталина Нижас, 2014
Свидетельство о публикации №114042506150
Свидетельство о публикации №114042506150
Рецензии