Сьогодні вкотре оживає поле,
Грозою вибухи, вітрами стогін, крик,
Блакитне небо, - з заходу лілове,
Вартує спомин хрест похилений набік.
А межі ген, в їх пам'яті ще кроки,
Й суворий ліс, що звиклий лиш мовчать,
І шепотить собі десятки довгих років,
Він правду поховав у свіжу сіножать.
Не прийдуть вже послухати це поле
Забутих воїнів десь заблукала тінь,
Натомість житом - маки пурпурові
Межи колосся ряд і тут, поміж камінь…
Сьогоднi вкотре оживаэ поле
© Copyright: Игорь Стожар, 2014
Свидетельство о публикации №114042505895
Свидетельство о публикации №114042505895
Рецензии
Ми прийдемо завжди на наше поле,
І прочитаємо ці вірші Кобзаря,
Де наша слава, гідність,доля,
Де наша братська і родина і сім'я.
Александр Русский 2 05.05.2014 20:41 • Заявить о нарушении
І прочитаємо ці вірші Кобзаря,
Де наша слава, гідність,доля,
Де наша братська і родина і сім'я.
Александр Русский 2 05.05.2014 20:41 • Заявить о нарушении