Ніби вчора зорі ясно посміхались,
Місяць поцілунком доторкавсь з небес…
Чом сьогодні зорі поховались?Місяць не зігріє,
Мов утратив свій колишній інтерес.
Затягнуло мрякою знайомі верболози,
У природі, як у серці, поросла печаль.
А на очі навернулись потай сльози,
Чомусь минулого стає так жаль…
Роки не стримати, вони летять у далі,
Немов птахи, піднялись в височінь.
Несуть на крилах у блакить реалій,
На зустріч з величчю колишніх поколінь.
Нiби вчора зорi ясно посмiхались
© Copyright: Галина Яковлева Украина, 2014
Свидетельство о публикации №114042503897
Свидетельство о публикации №114042503897
Рецензии