Предел для мужества
Прощай, прощай, уже чужой мужчина!
А был родной, всё помнится опять.
И это точно случай тот единый,
когда предел для мужества – сбежать.
*25414
Изначальный вирш Лины Костенко:
Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.
Фотографика автора перевода.
Свидетельство о публикации №114042503523