Що треба, щоб ти - людина,
у світі була єдина.
Як зірочка найдобріша,
до того ще й наймиліша.
Щоб мудрість була красива,
біда, щоб не підкосила.
А щедрість була в усьому
на білому світі цьому.
Що треба, щоб ти - людина,
кохала, дітей ростила.
І бачила в небі зорі,
купалася в синім морі.
Щоб весну стрічала й літо,
плекала у полі жито.
Калину в саду садила,
а вербу, щоб мала силу.
Що треба, щоб ти - людина,
не старилась, не марніла.
Добро посіяти вміла,
тягар, щоб ти не носила.
Молися, людино, Богу,
пройшовши життя - дорогу.
За щастя, здоров`я, силу,
в усьому пізнай ти міру.
Що треба, щоб ти - людина...
© Copyright: Любовь Постникова, 2014
Свидетельство о публикации №114042510175
Свидетельство о публикации №114042510175
Рецензии
Дякую, Любо за мудрій вірш!!!
Хай так і буде!!!
З повагою,
Владимир Прохода 27.04.2014 03:20 • Заявить о нарушении
Хай так і буде!!!
З повагою,
Владимир Прохода 27.04.2014 03:20 • Заявить о нарушении
Дякую і Вам, Володимире, за увагу!
Щасти Вам.
Любовь Постникова 27.04.2014 22:05 Заявить о нарушении
Щасти Вам.
Любовь Постникова 27.04.2014 22:05 Заявить о нарушении