Моi степи

               
(Ренате Платэ, моему другу, другу Украины и просто, человеку!)
 
Спішу в степи, подалі від людей,
На шум дібров, на трав чарівну мову…
Де стелиться в ногах чебрець шовковий
І пісня ллється радісно з грудей!
 
Хіба зрівнятись може щось із тим,
Що серце відчуває тут на волі?
Де всі свої…Ніхто не скривдить долю
І вітер твій могутній побратим!
 
Повітря! Чи надихаюсь я ним?
Все в ньому є – і спогади кохання,
І нова хвиля вічного бажання
Хоча б на мить побути молодим…
 
Заплющу очі…Дощик десь іде…
Дитинства зорі падають в долоні…
Та сивина вже вкрила мої скроні,
Від неї не сховатися ніде…
 
Ніщо так не хвилює почуття,
Як спогади про неньку Україну,
Про рідний край, про друзів та родину,
Про степ, про незворотливе  життя…
 
І в час важкий, коли на самоті,
Іду до вас на сповідь, як до Бога -
За ліками спішу, по допомогу,
Мої степи, безкрайні і святі!
               

Читать "Мої степи", (почему-то в редакторе отсутствует украинская буква ї)