Йти вперед
Як тісно й боляче, коли усюди – край
І під ногами – злякані геть голуби.
Вони летять, а ти не забувай
Частіше опускати горду голову,
Щоб не ступати по чужих стежках
І не топтати поле, кимось зрощене,
А крила розправляючи, як птах,
Парити, залишаючи потрощені
Образи незаслужені, рясні
Пролиті днем недобрим сльозограї,
Та сили відродити на весні,
Щоб йти вперед до пекла чи до раю…
© Copyright: Светлана Непомнящая 3, 2014
Свидетельство о публикации №114042404070
Свидетельство о публикации №114042404070
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.