Хіба приречена земля
Глитати сльози, кров і горе?
Чи, мабуть, ними хліба море
Годує – Правди в них гілля?
Хіба приречені серця
Ковтати братнюю ненависть?
Авжеж, з безвірства теє сталось,
Бо тут керує дух мерця.
В омані владою загрались,
Ввели в оману і людей;
Випробування всім досталось,
Зробити вибір – не бродвей.
Розпуста, лжа, хабар, пияцтво
Заручені з відвічним злом, -
Двері відчинені у рабство,
Схопили зрадники кермо.
Курують нами хто завгодно, -
В своїх не вміємо руках
Триматися; шкода, пригодні
Лише – в чужих. То – біль. То – жах.
Міцне – коріння ворожнече,
Його тримає ворожба,
Зректися треба їх, ці речі
Зведуть у пекло, у небуття.
Чи того мріє Україна?
Що їй належить ще? Народ.
Благослови, Господь,
Кожну людину
Знайти свій рід, і Дух-оплот!
14-15.04.2014.
Х ба приречена земля
© Copyright: Татьяна Михалёва, 2014
Свидетельство о публикации №114042309132
Свидетельство о публикации №114042309132
Рецензии
