Я пiду у зорепади...

Ніч пасе зірок отару -
Світу випаси круті.
Заганяє місяць хмару
В  сяйва сіті золоті.

Божеволіють цикади
В росних травах запашних.
Ці серпневі зорепади!
Я співатиму про них.

Закохаюсь в ніч-- циганку,
В тайні чари ворожби,
І не спатиму до ранку,
Що зі мною не роби.

Втрачу розум від принади,
Що дарує літня ніч.
Я піду у зорепади,
У майбутній плин сторіч.

Буде важко, буде слизько,
Шлях тернистий—весь в загравах,
Тільки б світу пасовиська
Мій нащадок бачив в травах.
1995


Рецензии