Ось місяць вишив променями тишу,
І нічка набубнявіла вже сном,
А темрява, лишивши ложе-нішу,
Накрила світ невидимим рядном.
Ставок шептав закохано визнання
Доріженьці сріблястій на воді,
Легенький бриз, радіючи коханню,
Сховався десь у верби молоді.
В траві цвіркун застрекотав від щастя,
Лиш ухнув десь старий у лісі сич.
Мовчи, віщун! Не клич у світ нещастя,
А доленьки і миру всім назич!
Чи то з образ людей, з їх ворожнечі –
Збентежена природа шле свій знак?
Бо сич в гаю – у розпачі старечім
Зайшовсь плачем, щось вчув лихе хижак...
А серденько незгідне з цим та й годі!
Чи ж між людьми, щось діється не так?
Одвічні: лад, добро, краса в природі.
Та чи не з ран людських взяв колір мак?
Нiчне
© Copyright: Валентина Чайковская, 2014
Свидетельство о публикации №114042302362
Свидетельство о публикации №114042302362
Рецензии
До нашого сьогодення, Валю, потрібне саме це побажання - любові, злагоди, усвідомлення помилок й виправлення з прощенням...
Щиро дякую за небайдужість,
Олена
Олена Ра 28.04.2014 19:52 • Заявить о нарушении
Щиро дякую за небайдужість,
Олена
Олена Ра 28.04.2014 19:52 • Заявить о нарушении
Дякую, Оленочко! Дякую, хороша, за щирість, яка чується за рядками!
Як же хочеться МИРУ! ДЛЯ ВСІХ У СВІТІ!
Валентина Чайковская 28.04.2014 20:37 Заявить о нарушении
Як же хочеться МИРУ! ДЛЯ ВСІХ У СВІТІ!
Валентина Чайковская 28.04.2014 20:37 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.