Як я вперше варив сти

Я хочу вам всім розповісти,
Бо має це знати весь світ,
Як якось я сильно хтів їсти
Наваживсь варити обід.
Іду я на кухню сміливо,
Хоч з нею не дуже дружу,
Про те, що там було, правдиво,
Я зараз вам всім розкажу.
Знайшов десь велику каструлю,
Бо суп я варити рішив,
Пучок цілий кинув цибулі,
Петрушки туди накришив.
Води налив, всипав ще й кропу,
Із супом не буде проблем,
Почистив гарненько картоплю,
Ледь пальця не врізав ножем.
На газ я каструлю поставив,
Так душно на кухні-горю,
Та стало мені вже цікаво,
Ще кашу на друге зварю.
Каструлю дістав ще і чайник,
Заварки нема, ще куплю,
На кухні сам собі начальник,
Що хочу, на ній я роблю.
Аби я наїстись міг вчасно,
Відчути блаженство і рай,
Киплять на плиті одночасно
З картоплі суп, каша і чай.
Покинув усе це я сміло,
Бо ж довго чекать все-одно,
Чекало ж важливе ще діло-
Дивитись цікаве кіно.
Сиджу я все в тому екрані,
Тривожних не маю я дум,
Аж чую шипіння й сичання,
Всіх страв переварених шум.
На кухню лечу я ожогом,
Неначе ошпарений, біг,
Не дивлюся зовсім під ноги,
Ледь носом не орю підлогу,
Коли зашпортнувсь за поріг.
На кухню прибіг я невчасно,
Не встиг трохи, чорт забирай!
Залили плиту одночасно
З картоплі суп, каша і чай.
Газ вимкнув я, наче скажений,
Вже пробую все я на смак,
А піт аж котився із мене,
Такий мене взяв переляк.
Плиту аж задимлює пара,
Багато я клопоту мав,
Аж стелиться біла там хмара,
Рушник брав, ним довго махав.
Каструлі по черзі хапаю,
Підняв я на вуха весь дім,
В тарілки усе наливаю,
Суп, кашу ще й згорену їм.
Обід перший був незабутній,
Каструлі до ночі я мив,
Та гордість у серці присутня,
Бо ж сам я усе це варив.
Ви також новому учіться,
Відверто кажу друзі, вам,
Досягненням своїм гордіться,
Що кожен з вас зробить лиш сам.
У серденьку радість лиш майте,
Хоч часом тривога пече,
І творчу наснагу тримайте,
Від вас хай вона не втече!