У вiршах
Навпіл думки розтнуть без вміння
дві долі в світі на чужі.
Од лайки й небо скаженіє,
тьмяніє шлях у забутті.
В піснях, у віршах плачуть Душі,
змовкає в тиші серця бій…
Дратує праведних байдужість.
В час лиха Боженька зігрій!
І витри сльози на обличчях –
пустельних вулиць в бур’янах…
Ділюсь Любов’ю, подивіться,
я з сонцем вранішнім, як птах
не приховаю сум, ні радість –
казкових днів, суєт життя…
Хто ж людоньки од нас відрадить –
біль, що вбиває за життя?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114042207645
Свидетельство о публикации №114042207645
Рецензии
