Минає час, і вже терпець урвався:
Півроку живемо, як уві сні.
Майдан, як кара Божа, де узявся,
Від нього розбрат і нещастя лиш одні.
Що буде далі - лячно уявити.
Крізь брязкіт зброї - солов'їний спів.
І вже несила в безнадії скніти,
А світ навколо наче знавіснів.
Ті, що при владі, нищать свій народ.
Та що їм люди! Мають власні цілі,
Крокують по кістках без перешкод.
А нам всі зміни їх, як смерть, немилі.
Питають розуму в Европи, США,
Героями стають ті, хто в людей стріляв.
Навіщо нам така біда нужна?
Такого сорому народ іще не знав.
Коли ж дощі весняні змиють бруд
І люди знов повірять в майбуття?
Де вихід? Хто зламає глухий кут?
Коли лицем до нас повернеться життя?
Вже терпець урвався
© Copyright: Наталья Лопашко, 2014
Свидетельство о публикации №114042206114
Свидетельство о публикации №114042206114
Рецензии
Уся ця влада таке болото, що не розумію, як з цього вибратися!
Валентина Пащенко 2 26.04.2014 22:52 • Заявить о нарушении
Валентина Пащенко 2 26.04.2014 22:52 • Заявить о нарушении
Может, мы чего-то не знаем или не понимаем (я надеюсь на это), но ситуация кажется тупиковой. Спасибо. Нас много.
Наталья Лопашко 27.04.2014 15:02 Заявить о нарушении
Наталья Лопашко 27.04.2014 15:02 Заявить о нарушении