Одна надiя

Одна надія – на город…
Що, може,  виросте картопля,
Капуста, морква, огірок,
Буряк, петрушка і квасоля

А жаб в річках… це ж Колондайк,
Також, слимак в саду прижився,
Француз їх їсть… а в голод смак
І в українця притупився

А ще, я чула, що земля,
Сира земля також смакує
Вода у нас (дав Бог) своя,
Тож  Якось сім’ї прогодуєм

Землянки вириємо вмить,
Бо за тепло не заплатити
І «сироїдам» легше жить,
Не треба газу, щоб варити

А тим, в кого слабке нутро,
«Буржуйку» конче десь придбати,
Ну і з кропиви полотно
Пора вже вчитись виробляти

Хто захворіє, то рослин
Є «море», аби лікуватись,
Здається, що нема причин,
Щоб паніці нам піддаватись

Але у Раді теж не сплять
І пишуть нам нові закони
Як би з народу шкіру знять
Тепер, під гаслом  «оборони»

Себе ж боронять стільки літ,
Одні і ті ж,  неситі пики
Так влізли в тіло, геть як кліщ,
Як те прокляття, що не змити

Останнє, що в нас є- життя
Й те заберуть… а як інакше
І по землянках нас знайдуть,
Не сподівайтеся на краще

А кредитОри тут, як тут
І Україна – замість боргу
Ну а народ … Що, ще живуть!??
Ну вже не довго. (Слава Богу)