Відлуння
Душа – розчавлена, відлюдна,
І серце крається, пече…
Твоя присутність – це відлуння -
Рікою Вічності тече..
Дзвенять – ні в чим вони не винні
Серпневі зорі, мруть в ночі,
Лиш слів відлуння у хатині
Кричить, кричить, кричить, кричить
Хай плачуть очі – знали, юні,
Що за весною – йде зима…
Диван ще взяв твоє відлуння,
І лиш тебе – ніде нема
І сліз нема – втекли до ранку
В притоки Вічної ріки,
А на вікні - тремтять фіранки -
Відлуння кроків у віки
Пішов. Розтанув. Лиш зневіра
Уже залізла в дім сама…
І рветься горлом пісня звіра,
Все вию, а тебе – нема…
Эхо
© Copyright: Ирина Алиевская, 2014
Свидетельство о публикации №114042105652
Свидетельство о публикации №114042105652
Рецензии