Вже несказанне довгождане
Весни дихання чуєм ми,
Мов віск свічі, все тане, тане
Останній сніг ції зими.
Весна – красуня незабаром
В човні казковім припливе
І обдарує Божим даром
Усе земне, усе живе.
Зрадіє звір, комаха, птиця,
Проснеться все і зацвіте.
І знов, як завжди, повториться
В природі таїнство святе.
І піде новою ходою
Биття закоханих сердець.
І ми збагнем тоді з тобою,
Що є початок і кінець.
Ми-- лише спалах, мить на світі,
Розтанем ми, як сніг зими.
Шануй же весни вже прожиті,
Нову щосили обійми.
1992
Весна
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2014
Свидетельство о публикации №114042104797
Свидетельство о публикации №114042104797
Рецензии