Колись затоптане і голе,
А нині схоже на газон…
Покинуте футбольне поле –
Тепер кульбабок мрійний сон
У бутсах ноги не стривожать…
Їх тепле сяйво золоте –
Здається, ласка й щедрість Божа
Перед очима тут цвіте…
Квітує влітку тут цикорій,
Козлобородник, деревій…
Згори нічні блискітки-зорі
На них спрямують погляд свій…
Уранці я, лиш встану з ліжка,
В куточок тихий цей спішу,
Бо збереглася ще доріжка –
На ній дистанцію біжу…
Трава смарагдом чистим сяє…
Все поле в зірочках… рябе…
Як швидко, де людей немає,
Земля відроджує себе:
Трава… кульбаби… Боже мій!
А чи потрібні люди їй?!
21.04.14
Кульбабок мрiйний сон
© Copyright: Любовь Берегиня, 2014
Свидетельство о публикации №114042103642
Свидетельство о публикации №114042103642
Рецензии
Найгарніше - кульбаба цвіте... Тільки людина природі робить найбільше шкоди, а природа платить добром і красотою... З подякою.
Наталья Сытник 21.04.2014 13:46 • Заявить о нарушении
Наталья Сытник 21.04.2014 13:46 • Заявить о нарушении