Воспоминаньем сердце разрываю... Владимир Дудка
http://www.stihi.ru/2012/05/24/7862
Воспоминаньем сердце разрываю,
Когда, с собой наедине, в саду
Я призраком в снегах густых бреду
И замираю враз в цветенье мая.
Вкус яблока твоих горячих губ
Соблазном из неузнанного рая
И маревом навеянным всплывает,
И жар в крови унять я не могу.
Нам сказано, и я признаю смело:
Грех возжелать жену чужую. Рок.
А я желаю, вот какое дело!..
Эдема твоего узнав порог,
Войду ли в рай я непорочным телом?..
Но душу я от ада не сберёг.
Оригинал:
Я спомином собі лиш серце краю
Коли один у нашому саду
Сновидою в снігах густих бреду,
Чи привидом стою серед розмаю.
Там яблуко твоїх гарячих губ,
Спокусою непізнаного раю,
Знов маревом навіяним зринає,
Пекучу в кров вливаючи жагу.
Нам сказано, і в тому правди сила:
Жадать дружину ближнього то гріх.
А я жадаю і не каюсь мила.
Твого едему звідавши поріг,
Чи ще ввійду коли до раю тілом?
Та душу вже від пекла не вберіг.
Фото из Инета
Свидетельство о публикации №114042110881
Орехова Галина Григорьевна 23.04.2014 18:13 Заявить о нарушении
Щось Автор нияк не дойде...:)
З повагою,
Світлана
Светлана Груздева 23.04.2014 19:56 Заявить о нарушении