Я принесу тобі в дарунок
Букет троянд жовто-гарячих,
І найніжніший поцілунок
На цих вустах, вже не дитячих.
Я жовтий колір обирала,
Як символ вічної розлуки.
І по можливості ховала,
Від всього світу серця стуки.
В руках несла яскраві квіти
Й не помічала перехожих.
Сонце вплітало весну в віти,
Ніщо часу спинить не зможе.
І повернути все, що мали:
Надії, мрії, сподівання,
Які так болісно втрачали,
Своїми руками руйнували
Таке невинне те кохання.
Прийми троянди ці від мене,
З краплями чистої роси.
Пробач мене, та все минає,
Пробач за все і відпусти.
***
© Copyright: Людмила Печерская, 2014
Свидетельство о публикации №114042008507
Свидетельство о публикации №114042008507
Рецензии