Утрачений спогад

Мені прикро що йде час,
Що втрачаються хвилини,
Забуваються моменти,
Забувається людина,

Та таке життя у нас
Йдуть години, плине час,
Непромовлені думки
Залишаються в собі.

Безліч слів є поза кадром
Та у всіх своє життя :
Я стою над краєм виру,
А ти щаслива, мене нема,

Не знаєш що я, де я, як
Чи ще живий,чи в небесах,
У тебе ніби амнезія,
а я зник з серця  як туман.
 
І от колись подує вітер,
Ти зрозумієш - шось не так,
Була завжди надійна стінка
Ну а тепер, лиш пустота,

А пригадати чи збагнути
Що саме втратила в житті
Не допоможе навіть спогад,
Той канутий у забутті.

А час все йшов, а ми росли
Та не давало щось покою,
Один лиш спомин на душі
Примушував до серця бою,

Та хтось колись тебе спитає,
Де то той дивак що поруч був?
І час вповільниться миттєво
Тебе немовби щось пронзить,

І озернутися не встигнеш
Ти усвідомиш помилки,
Як промайне момент забутий
Не згаєш слів,часу,хвилин

Візьмеш у руки телефон,
Почнеш дзвонити, та все марно
У відповідь лише гудок
Одне мовчання за мовчанням.

І пронесуться в голові
Думки затьмарені печаллю,
Що коїться спитаєш ти
А серце скаже : вже немає,

Тут вмить наповнять душу сльози
Та не зможуть і пролитись
Від цього стане тільки важче,
Але ти мусиш з цим змиритись

Побувши десь на самоті,
Обдумавши як далі жити,
Із музикою для душі
Вночі під зіркою бродити.

І ступиш на залізний міст,
Його у темряві побачиш,
Замреш немов холодний лід
Незнаючи  що і  сказати ,

Піймаєш невеселий погляд
За мить від смерті він стоїть,
І вирішити його долю
Лиш зможе помах твоїх вій.