Темно на дворі, я нічого не чую.
Вогники згасли, і все знову дратує.
Мені потрібен блиск машин.
Щоб зупинити свій інстинкт.
Я забуваю що тремчу.
І прокидаюсь зранку.
Ось М1, і я одна,
але навкруги надто людно.
Згасай, себе втрачай, не зупиняй!
Я не відчую болю.
І все ще буду!
Десь там де небуття.
Втягни і втрать, мене.
Загублені знову, кудись ми тікаємо.
І самі з собою випиваємо.
Вільною була, вільною взлечу.
Але нікуди з тобою не піду.
Я відчуваю, легкий доторк.
Доволі знайомий але невідомий.
Що ж з нами буде, мені все одно.
Давай зніматись скоріше в кіно.
Згасай, себе втрачай, не зупиняй!
Я не відчую болю.
І все ще буду!
Десь там де небуття.
Втягни і втрать, мене.
***
© Copyright: Марина Юневич, 2014
Свидетельство о публикации №114042007074
Свидетельство о публикации №114042007074
Рецензии