Розкажи мені казку про сповідь вчорашніх надій,
Намалюй мені сонце й забудь, що у тебе я є.
Треба бути філософом, щоб відчувати тебе,
Треба бути диктатором, щоб не збагнути себе.
Репутація каменем тисне на моє життя,
Псевдоніми міняю я швидко, та не в тому суть.
Треба бути філософом, щоб не збагнути, де я.
Треба бути диктатором, щоб і себе не збагнуть.
Самодуром, монархом, убивцею,
Коли жертвою, коли мисливцем,
Коли смертю, а коли життям,
Коли просто чиїмось буттям.
***
© Copyright: Аделаида Фоукс, 2014
Свидетельство о публикации №114042000213
Свидетельство о публикации №114042000213
Рецензии