А цього разу ти в піонах,
в білизні з бузини,
цвіт липи капелюх.
Зустріла так неначе вперше вдома
від твого поцілунка випав розум з рук.
З усмішкою у суміш ароматів,
застиг на місці на ватних ногах.
Відчув що метеликом можу порхати
в духмянім мереживі твоїх прикрас.
А як пасуэ зелень сукні до очей,
підібране волосся ніжним цвітом ружі,
купаэшся у солов'їних дзвонах в день
ночами тонеш в гомоні річної дюжі.
З роками шарм прикрас зміцнів в сто раз,
все дужчаэш природною красою.
То яблуневим цвітом вкриэш нас,
то вмиэш ноги літньою росою.
Й у осені знайдеться свій вогонь,
що розіб'э невидане багаття.
у центрі неймовірних кольорів і форм,
виходить завжди була моя хата.
Тож треба було пів життя,
всліпу крутитися по колу.
Щоб відшукати центр буття,
з якого почалася школа.
Вуличка
© Copyright: Лев Черный, 2014
Свидетельство о публикации №114041809536
Свидетельство о публикации №114041809536
Рецензии