понад Iтакою

Небо котиться, небо котиться,
Зорі зойкують битим склом.
Чорна-чорна, мов сік шовковиці,
Тепла кров потекла чолом.

Линуть в небі понад Ітакою
Одісеї, не журавлі -
Душі тих, хто не встав з землі.
Їх світанок укрив китайкою.


Рецензии