Співати без тями,
кохати до болю,
не знати що з нами ви всі вже без ролі.
Ви всі ляльки в колі
що рушать ті храми
збудовані долі
вже гинуть без тями...
Ти...ти біжи,не кажи,
що вже не повернути.
Ті,помилки,померли всі
з ціною тих порушень.
Ти вогники сірі,
розбий безсумнівно.
І зруш все що було
в тобі так безцінно.
Без тями доволі
але мимоволі
ти зруш,зупинись,
і ніколи, ніколи…
не кажи,не кажи
що вже не повернути.
Ті,помилки,померли всі
з ціною тих порушень.
Відкрий своє серце
закрий сірі очі.
Відчуй ті піщинки
минулої ночі.
Розбий моє серце
своїми словами.
І вбий всіх хто стане
в цю мить поміж нами...
не кажи,не кажи
що вже не повернути.
Ті,помилки,померли всі
з ціною тих порушень.
Не кажи,не воруши
що вже не повернути
ти біжи і поверни
все те що так порушив.
коло почуттiв
© Copyright: Марина Юневич, 2014
Свидетельство о публикации №114041800421
Свидетельство о публикации №114041800421
Рецензии