Закинчене не почавшись...
І як дитя думками чекаю я на диво
В графі " кохання " я знову ставлю прочерк
Так все на мене схоже , напевно це мій почерк
Напевно сердечку бракує його волі
Весь світ - театр , і в нас тут різні ролі
Слова без значень дорівнюють нулю
І прикро без побачень , які я так люблю
І дещо напевно , я не розумію
Не те що не хочу , я просто не вмію
Згадає про мене . Надіюсь щось добре
Так серце " не чемне " , а дуже хоробре
І зміни в думках чекати так марно
Коли плюс і мінус - це дуже негарно
Коли та людина словами лікує
А потім десь з іншим , майбутнє міркує
Хотілося б з нею торкнутися неба
Вона ж бо не знає , що їй самій треба
Й навіщо терпіти оцей легкий стрес
Я може й тварина , та точно не пес
Свидетельство о публикации №114041811078