Оля
А Оля просила
написати про неї вірш:
що, може, лінива,
та інших ніяк незгірш;
і очі – люстерка
незвіданих всіх світів;
буває нестерпна
(характер, як в королів)…
Мені пощастило
знати її таку –
жорстоку і милу,
стриману і п’янку.
Нехай усміхнеться –
квітень уже настав!
Йому не до версій
і надважливих справ.
Він ввійде у Олю
кольором ніжних трав,
умиє від болю,
скаже, що теж чекав…
і буде не вічним,
та все ж таки молодим,
щоб навіть у січні
Оля згадала грім;
щоб навіть з роками
лишалась її душа
десь між зірками
в дитячих моїх віршах.
17.04.14
Свидетельство о публикации №114041707866