Димчо Дебелянов. Свiтла вiра

Димчо Дебелянов
СВІТЛА ВІРА


Переклад з болгарської Любові Цай


Старого світу вже минають дні,
cпадають всі кайдани і закови –
й скресає на руїнах у вогні
вівтар святої правди та віднови.

Відходить геть ця безпросвітна тьма,
вже сонце зігріває небокраї,
і військо незчисленне недарма
свої знамена гордо підіймає.

Страху вони в таку не знають мить,
бурхлива міць, неначе пісня, лине,
в очах проміння вранішнє горить –
від нього сила зловорожа гине.   

Ось шлях, що поведе у майбуття,
де пазолоттю берег багряніє.
О, світла віро у нове життя,
з тобою серце тьохка й пломеніє!


***

Оригінал:

Димчо Дебелянов
СВЕТЛА ВЯРА



За старий свят настават сетни дни;
разкъсват се верига след верига —
и над самите му развалини
на правдата олтарът се въздига.

Отлита непрогледна тъмнина,
огрява слънце сънни небосклони.
И гордо вее свойте знамена
безбройна рат, безбройни легиони.

В очите утренни лъчи горят,
не ги смущава страх от тъмни срещи,
че пред сдружената им сила мрат
на гнет и мъка сенките зловещи.

Намериха те търсения брод
и виждат бряг във пурпурна позлата...
О, светла вяра в новия живот,
как сгряваш и повдигаш ти сърцата!