Жовтогарячим в очах
Падає листя з дерев.
Сумно, а може й не так...
Що нам робити тепер?
Стіни. Кімната. Одна.
Наодинці з думками сиджу.
Завтра - яке воно там?
Вчора - поставлю межу.
Мокрий надворі асфальт.
Мокра душа аж наскрізь.
У кружці холодний вже чай.
Думками міряю вись.
Що буде далі в житті?
Скільки ще бід пережить?
Я більш не дам пустоті
Серце заполонить.
Знов нагріваю я чай.
Грію ним душу свою.
Жовтогарячим в очах.
Осінь летить мрією.
жовтогарячим
© Copyright: Милки Вей, 2014
Свидетельство о публикации №114041501374
Свидетельство о публикации №114041501374
Рецензии