Біло-біло на землю вогку
у саду з вишень падає цвіт.
Небосині задуму легку
окриляє пташиний політ.
Як по-рідному пахне рілля,
вишнім променем дихає все!
Гомін лісу лунає здаля,
у світи його річка несе.
За вікном – благодатна пора.
Як чекала земля на весну!
Оре трактор хиткий небокрай,
згодом ляже зерно в борозну.
З тих зернин колосками роки
проростуть у зазначений час –
в сонце, в небо, в далекі зірки,
в неосягнутий всесвіт у нас.
Бiло-бiло...
© Copyright: Маслов Владимир, 2014
Свидетельство о публикации №114041409239
Свидетельство о публикации №114041409239
Рецензии