Серце в гор
розпустилася тополя,
козаченько виглядає,
дівчиноньку визиває.
Ой, прийди, моя кохана,
ти моя є незрівняна,
ти як зірочка небесна,
покохав тебе чудесно.
Як мені тебе зустріти,
із тобою полетіти,
в ті краї, де нездоланність,
та чарівність, бездоганність.
Я прийшла мій дорогенький,
я ось тут, з тобой рідненький,
колихати тебе стану,
заспіваю на світанок.
Хай летить моє кохання,
у сердечко крізь ридання,
хай біжить воно на небо,
до грудей твоїх у тебе.
Ти спіймай його швиденько,
і тримай усе міцненько,
посади туди де сонце,
виглядай через віконце.
Я прийду, як потемніє,
і впаду в твої обійми,
заспіваю знов я пісню,
полечу, як тая плісня.
Десь у морі там глибокім,
голубім, не одинокім,
зустрічаю я лебідку,
і пливу, мов біла квітка.
Край дороги, серед поля,
розпустилася тополя,
козаченько виглядає,
і мене він скрізь шукає,
я пливу по тім то морі,
а у нього серце в горі.
Свидетельство о публикации №114041402931