В ясну ніч, як вже співночі,
Зорі мружать свої очі,
Місяць в хмару заховався,
Ніби в жмурки з нею грався.
Не шеберхне у хатині,
З втоми сплять в моїй родині,
Лише я у ніч ту ясну
Добираю слова рясно.
Так сповитий в нічну тишу,
Сиджу й пишу, пишу, пишу.
Рядки щоденного буття,
Роки прожитого життя.
Так чудово в нічній тиші,
Небо зорями ледь дише,
Серце чуть в грудях заб’ється –
Бодрий ранок вже сміється.
Знову в праці, в клопотінні,
Бути в гурті, не у тіні,
Вік щасливо усім жити
В ниві чистій, в мирнім житті.
В ранок небо червоніє,
Тихо вітер не повіє.
Ще хвилиночку спочити
В пору йти засіять жито.
В пору йти засiять жито
© Copyright: Иван Ян Кульчицкий, 2014
Свидетельство о публикации №114041107670
Свидетельство о публикации №114041107670
Рецензии