Татьяне
У вирі дум, неначе уві сні,
Йдемо один до одного неспішним кроком,
Але лишаємось в тій самій далині.
І серце калатає що є сили,
Як бачу біля себе образ твій,
Цю посмішку - і стриману, й манливу,
І ніжний, мов берізки, стан стрункий.
До рук тендітних лагідно тягнуся,
Без оспіху до себе пригорнув,
Занурююсь в тобі і не боюся,
Що в полум'ї очей твоїх втону.
Хай пристрасті тобою опанують,
Й зрадіють кольори буденний днів,
Жаданий тебе палко приголубить
І подарує незабутніх почуттів.
11.04.14
Свидетельство о публикации №114041101032