Незрозумiлий космос... Фантезi

Де зорі тануть в чорній мряці,
Планети крутяться, мов дзиґи,
Чи є життя?
Іде луною звук овацій,
Бо нам водою білі криги
Дійшли до тям:
Немає слів, немає пісні,
Де астрономів тиха гавань,
Де всесвіт жде
Хоч кілька подихів, хоч пізніх.
Щоб космос знаний був і славен,
А кисень де?
Там різні атомні частинки
Снують між зорями у простір,
А нам – стоп-кран,
То  хай непізнанні в хустинку
Зсипає небо – будуть гості,
Не всі  –  з Уран)).
Інопланетний згусток з тіло
Тендітне, ніжне, може жінки,
Впаде із мрій.
Хотіли щось, те щось й злетіло:
Зелені вії, мов хвоїнки,
Дивись – радій!
Воно щось каже, слів не чути,
Бо замість вуст червона кнопка.
Не тисни, ні!
А може там якась отрута,
Чи щось поллється й стане вогко…
Це ми у сні?
Який там сон, воно ж рукою,
Що довжелезна, ще й кривенька,
Чіпає всіх,
Летить тарілкою легкою,
У срібній чашечці маленькій –
Хіба не сміх?)))
Ранковий чай - зелений, вишня,
До вуст прикладена, смачненька,
Сніданок твій!
Це загадкова діва вийшла
Із дум нічних, розкрила жменьку -
З долоньки пий!
А доки п’єш, лети у космос,
Розвійся всесвітом й зірками,
Тремти, тремти…
І слухай лун небесний голос,
Який шукає розум з нами
До темноти…