Я вигрiбу

Коли такий теплий день, й не береш на себе занадто багато,
І гуляючі вулицями іноземці, підіймаючи великі пальці, кричать тобі:"Фенш!",
Поки ти збудувала свою власну смерекову хату,
Зрозуміла, що більше самій собі не належиш.
Професійна мова, знаєш, вміння кого завгодно задобрити,
І щоразу, головне - не довести до танців навкруги весільного караваю.
Я давно й відчайдушно плутаюсь поміж імен і між мордами,
Та я вигрібу, повір мені, милий, вигрібу! Я все життя й не таке вигрібаю.
Я вигрібу, стрибно до літаку, залита сльозами щастя,
І щоб ти, поспішаючи, запізнився і зустрів мене десь на бориспільській трасі,
В центрі усіх нерухомих, на одній із джайнізмських свастик,
Позабувши кордони у даті і часі,
Щоб тримав мою руку і шепотів мені:"Кася! Кася!"
І тонув у процесі і взаємній насназі.

Я куштувала наркотики і лягала у ліжко з десятками тих, кого не кохала,
Я і завтра буду сидіти десь у винному регіоні з одним з тих, хто на все життя.
Пристрасть, вона, наче гасниця, справжній профі завжди легко запалить.
Я до всього цього давно вже ставлюся  з гумором, як-то кажуть, дію під прикриттям.
На кістках власноруч забитого мамонта.
Ще пару рочків, і мені повинні вручити грамоту
За мої досягнення та відкриття.
Як колись, по закінченню школи і під час випускного бала,
Та я вигрібу, милий, вигрібу! Я багато чого вигрібала.
Посміхайся ж, мала, в недрах підзем*я Непала
І молись за кожного принца, котрого ти цілувала,
І який так хотів взяти тебе за дружину.
Повір мені, мене від всього цього рятує виключно література,
Прискорення та загострення, бажання та написання - тортура,
І кат у червоній мантії раптово виявляється джином.
З чарівної лампи, випадково знайденої нагорищі,
З буддійських мантр, прочитаних в ранньому дитинстві,
Я вигрібаю, повір мені, милий, зі мною всевишній,
Я вигрібу, я піду на найвідчайвідчайдушніший принцип,
І нехай цілуватиму губи, смаком гнилих консервованих вишень,
Мене саму, в цій історії, катуватиме зовсім інше.
Коли залишаюсь одна й у суцільній тиші,
Думаючи про власну, зкорену сумом і болем, психею,
Мене, ніби, ланцюгами прив*язують до неіснуючої батареї,
І ніхто, на жаль, не полегшить цей стан, і на щастя, не перевищить.
І рецептори у моїй шкірі вже давно не реагують у ліжку.

Питання у тому, чому мої, втомлені різноманітними дотиками, рецептори
Розквітають рожево-білою сакурою від однієї твоєї постаті,
Ніби твій портрет було намальовано на материній плаценті,
Й ти не платив за цю акцію ані долара, ані цента,
Мою карму узгодила група наймудріших небесних апостолів.
І мало хто вже сьогодні знає, де зберігається твій кармічний рукопис.
Я готова дати хабар, прописатися в ньому навіки, і не шкодуючи грошей.
Я вигрібу всі теорії, кожну з всесвітніх гіпотез,
Я вигрібу все що завгодно, а тебе ніколи не зможу.