Снится... Кузя Пруткова

                http://www.stihi.ru/2014/01/18/6251
                Перевод с украинского:
       
Выразительно снится и сладко
Рядом с вишнею шиферный рай
Крыши той, под которою  хатка,
Где родник мощно бьёт через край.
Солнце в сосны нырнуло…с восхода,
На полнеба развесив лучи,
Богатырь сторожит огороды –
Дуб высокий, под ним помолчи…
И оттуда – надёжность не лишня –
Компас памяти,  всюду веди:
Дуб – восток, а на западе – вишня
Не дадут заблудиться в пути.
Сосны, вербы…песок да болото…
Над болотом кричат журавли…
Три травинки всего с огорода –
Не прожить нам с участка земли.
Поселялись здесь временно люди,
Что без всякого были жилья.
Долго руки болят от простуды:
Я же в климате влажном жила…
Только детства отчизна навечно,
Как пароль, отпечатана в нас –
Это аполитично – сердечно…
Может, гены проснулись сейчас?
И похоже, я думаю, снится
Рыбам  в  море – в глубинке река,
Перелётным, высотным тем птицам –
Лес карельский – огнём маяка.
Промелькнуло…минуло…труднее
В синей памяти отзвук найти.
Всё безжалостней время, больнее,
Что запутать желает пути.
Знать, получится, если так надо,
И другое душою принять…
Только снятся мне сосны над садом…
Сад седой… И поющая мать…

Оригинал:

Так  яскраво  й  виразно  присниться
Понад  вишнею  шиферний  дах,
У  будиночку  білім  криниця,
Щоб  узимку  не  мерзла  вода,
Сонце  в  сосни  сіда,  а  зі  сходу,
На  півнеба  розвівши  гілля,
Дуб  високий  вартує  городи,
Вигляда  перехожих  здаля.
І  відтоді  надійно  і  втішно
Компас  пам’яті  всюди  веде:
Дуб  –  на  сході,  на  заході  –  вишня
Не  дають  заблукати  ніде.
Сосни,  верби…  Пісок  та  болото…
Над  болотом  кричать  журавлі…
Три  травички  зроста  на  городах  –
Не  прожити  з  такої  землі.
Тимчасово  селилися  люди,
Що  не  мали  деінде  житла.
Досі  руки  болять  від  застуди,
Бо  у  кліматі  вогкім  зросла.
Та  дитинства  вітчизна  –  навічно
Як  пароль,  закарбована  в  нас  –
Категорія  не  політична.
Може  –  біологічна?  Хтозна…
Бо  так  само,  я  думаю,  сниться
Рибам  в  морі  –  далека  ріка,
Ліс  північний  –  у  вирії  птицям,
Щоб  вертаючись  –  не  заблукать…
Проминуло...  майнуло...  Все  важче
В  синій  пам’яті  відгук  знайти.
Так  безжалісний  час  відчуваєш,
Що  руйнує  і  творить  світи.
І  не  так,  виявляється,  складно
Дещо  інше,  відтак,  полюбить…
Знов  наснилося:  сосни  над  садом…
Сивий  верес…  Піщані  горби…


Фото из Инета